ВЗАПЕРТІ́, присл. У замкненому приміщенні, під замком, в ув’язненні. А доня взаперті сидить В своєму сумному покої (Шевч., II, 1953, 16); Опинились ми в неволі, Побратались взаперті, Ти не знала краще долі, Як лихі конання ті (Граб., І, 1959, 82); // Не виходячи за межі чого-небудь, не спілкуючись з іншими людьми. Ольга й Катерина зросли взаперті між стінами інституту (Н.-Лев., І, 1956, 428).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 346.