ВЗАМІ́Н, присл. Замість кого-, чого-небудь, в обмін. — Хочу обіцяти їм тебе взамін на вільний прохід (Фр., VI, 1951, 102); Парубок притуляє до себе дівчину, віддає їй поцілунок, взамін одержує штурхана (Стельмах, Хліб.., 1959, 550).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 346.