ВЕТХОЗАВІ́ТНИЙ, а, е. Стос. до ветхого завіту. Говорили ми з ним чимало і про всякі інші ветхо— і новозавітні релігійні речі (Л. Укр., V, 1956, 152); Єпископ Іпатій спритно виконував заходи Корони не згірше, як ветхозавітна Єва (Ле, Наливайко, 1957, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 344.