ВЕСТГО́ТИ, ів, мн., іст. Західне відгалуження готів, які жили на території сучасної південно-східної Прибалтики, а в III-IV ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю. У 451 р. гунни.. зазнали жорстокої поразки від з’єднаного війська римлян, вестготів, франків і бургундів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 341.