ВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Робитися, ставати веселішим. Кріпшала та кріпшала [Конониха] і веселішала, що таки одвоювала себе од смерті (Григ., Вибр., 1959, 318); Молодішати треба… Бадьорішати… Веселішати (Вишня, І, 1956, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 339.

Веселішати, шаю, єш, гл. Дѣлаться веселѣе. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 142.