ВЕСЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Робитися, ставати веселим. А гарна удова веселіє, що загублене знайшла (Вовчок, І, 1955, 217); Веселіють при згадці про могорич очі Василенка (Стельмах, II, 1962, 94); * Образно. Де колгоспи сіють, там поля веселіють (Укр.. присл.., 1955, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 339.