ВЕСЕ́ЛИК, а, ч., фольк. Назва журавля весною, коли цей птах прилітає з вирію (за народним повір’ям, той, хто скаже "журавель", буде журитися увесь рік). Виходять в поле сіячі, Веселиків веселі зграї В Радянськім краї, в ріднім краї (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 59); Здрастуй!..Мій журавлику! Ти прилетів! Та треба звати веселиком (Ів., Ліс. казки, 1954, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 339.

Веселик, ка, м. Названіе журавля, которое нужно употреблять относительно ихъ, когда они прилетаютъ весной, вм. журавель, иначе будешь журитися весь годъ. Драг. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 141.

весе́лик — фольклорна назва жу­равля весною, коли цей птах при­літає з вирію (див. ще жураве́ль 1); за повір’ям, той, хто у цей час ска­же «журавель», буде цілий рік жу­ритися. Летять гусей ясні ключі, Виходять в поле сіячі, Веселиків ве­селі зграї (М. Рильський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 78.