Про УКРЛІТ.ORG

вершок

ВЕРШО́К, шка́, ч. 1. Зменш. до верх 1, 5. Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (Коб., Вибр., 1949, 291); Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 455); Понадівали на підголені голови шапки козацькі з решетилівських смушків, то з червоними.., то з синіми вершками (Кв.-Осн., II, 1956, 19).

2. Те саме, що вершки́.

3. заст. Міра довжини, що дорівнює 4,4 см і застосовувалася в Росії і на Україні до запровадження метричної системи мір. Павлик плив поряд, не здаючи жодного вершка (Донч., VI, 1957, 90); Черниш перепочивав, оглядаючи в той час скелю над собою і старанно вивчаючи її вершок за вершком (Гончар, І, 1954, 90).

◊ Від горшка́ — два (три) вершка́ — про дитину або дорослу людину низького росту. — Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка — два вершка, — продовжував знущатися Маслюк (Багмут, Щасл. день.., 1951, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 338.

Вершок, шка, м.

1) Ум. отъ верх.

2) Дно шапки съ наружной стороны.

3) Верхняя часть очіпка. КС. 1893. XII. 449. Вас. 191.

4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ. Шух. І. 276.

5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки.

6) Вершокъ. Лисина у шість вершків. Ном. № 13942.

7) Сливки; сметана. Зо всіх гладишок чисто було вершечки поз’їдаю, наче той кіт. Г. Барв. 356. См. Верхнина. Ум. Вершечок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 141.

вгору