ВЕРШИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто вирішує, розпоряджається, відіграє вирішальну роль у здійсненні чого-небудь. Великий російський письменник [О. М. Горький] у своїх художніх творах вперше.. дав позитивний конкретний образ пролетаря — вершителя долі історії (Іст. УРСР, І, 1953, 716); // Той, хто доводить до кінця, здійснює, завершує що-небудь. Був [Громський] радий за Парасю, за її щастя, нехай навіть не він виявився його вершителем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 434); Вершителі тверді Ми [комуністи] ленінських ідей (Брат., Пора.., 1960, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 338.