ВЕРХОВО́ДА, и, ч. і ж. Те саме, що верхово́д¹. У найстарішого пекельника, у самого верховоди, була жінка така виніжена, що й не сказати (Вовчок, VI, 1956, 278); Було з усього видно, що Льоша між хлопців — ватажок, головний верховода (Мокр., Острів.., 1961, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 336.

Верховода, ди, ж. = Оклій, Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 140.