ВЕРТУ́ШКА, и, ж., розм. Загальна назва різних предметів, приладів та інструментів, що обертаються навколо своєї осі. Староста покрутив вертушку, назвав у трубку ім’я й по батькові людини, з якою він розмовляв (Мик., II, 1957, 391); Михайло ремонтував скриньку для вертушки, що нею міряють силу течії на різних глибинах (Трубл., І, 1955, 97); Хто ривсь у викладених на прилавку книжках, хто біля вертушки проглядав листівки — літографії (Головко, II, 1957, 451); * У порівн. А світ кругом мене так вертушкою й ходить (Мирний, III, 1954, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 334.