ВЕРТОЛІ́ТНИК, а, ч. Водій вертольота, льотчик. Мстислава пойняла роздратованість на себе за сквапливість, з якою він відпустив вертолітників (Логв., Росава, 1975, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 672.