ВЕРТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що вертля́вий. Він ледве поспішав за вертливим, як в’юн, лакеєм (Мирний, IV, 1955, 198); [Марко:] Крутиться, вертиться, а все без толку. Стара, а вертлива (Мороз, П’єси, 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 333.

Вертливий, а, е. Вертлявый. Ном. № 13618.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 139.