ВЕРЕ́ТЯНИЙ, а, е. Виготовлений з вереття (в 1 знач.). У своїй веретяній свитині.. Остап здавався мені гайдамакою (Барв., Опов.., 1902, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 329.

Веретяний, а, е. Дерюжный; подобный дерюгѣ. У своїй веретяній свитині. Г. Барв. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 136.