ВЕРЕ́ТТЯ, я, с., розм. 1. Груба тканина з валу (див. вал2); ряднина.
2. Старі речі; лахміття.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 329.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ВЕРЕ́ТТЯ, я, с., розм. 1. Груба тканина з валу (див. вал2); ряднина.
2. Старі речі; лахміття.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 329.
Вереття, тя, с.
1) Тряпье, хламъ.
2) Кругъ сноповъ, въ стогѣ. Александров. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 136.