ВЕРЕ́М’Я, я, с., діал. Гарна погода. Тимофій зійшов на дорогу і привітався з кумом, а відтак став вихваляти сьогоднішнє верем’я (Черемш., Вибр., 1960, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 328.

Верем’я, м’я, с. Хорошая погода. Шух. І. 81. 189. По слоті верем’я. Фр. Пр. 146.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 135.