ВЕРЕ́ЙКА, и, ж. Кошик (перев. круглої форми) з ручками, виплетений з лози, рогози, який використовують для зберігання або перенесення чого-небудь. Пересміюючись, жартуючи з рибалками, жінки залізли в баркас та почали нагрібати у верейки рибу (Збан., Мор. чайка, 1959, 51); — Було так, Никаноре? — Було. Бачив в’юни і в печі, і під припічком у верейці, — з жалем промовив лакуза (Стельмах, І, 1962, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 671.