ВЕРГУНИ́, і́в, мн. (одн. вергу́н, а́, ч.). Смажене в смальці або олії солодке печиво, що має форму продовгуватих смужечок. Пекарня і справді чудова: ..тут баханці, вергуни, калачі (Вовчок, VI, 1956, 283); Вчителька поставила на стіл тарілку з хрускотливими вергунами (Донч., IV, 1957, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 327.

вергуни́ (одн. вергу́н, зменшено-пестливі — вергуне́ць, вергу́нчик) — смажене в смальці або олії солодке печиво, що має форму продовгу­ватих смужечок; інколи роблять посередині наскрізний надріз, ку­ди протягують один з кінців сму­жечки, вирівнюючи його з другим кінцем, що надає печиву оригі­нальної фігурної форми.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 75.