ВЕРБЛЮ́ЖИЙ, а, е. Прикм. до верблю́д. Мотаються горби верблюжі (Коцюб., II, 1955, 151); // Стос. до верблюда. Незабаром підводами у верблюжих упряжках в’їхали на майдан строганівські повстанці (Гончар, Таврія.., 1957, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 326.

Верблюжий, а, е. Верблюжій. Іоан був одягнений у верблюжий волос. Єв. Мт. I. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 133.