ВЕРБИ́ЧЕНЬКА, и, ж. Пестл. до верби́чка. Зеленая вербиченька У полі шуміла (Щог., Поезії, 1958, 154); [Мавка (кидається до верби, що стоїть, похилившись над дряговиною):] Вербиченько-матусенько, рятуй! (Л. Укр., III, 1952, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 326.

Вербиченька, вербичка, ки, ж. Ум. отъ верба.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 133.