ВЕ́ПРЯЧИЙ, а, е, рідко. Прикм. до вепр. А там пішли діброви з вепрячими ненаситними табунами, озера, забудовані бобрячими підводними палацами (Загреб., Диво, 1968, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 671.