ВЕНТИЛЯ́ТОР, а, ч. Пристрій, що, швидко переміщуючи спеціальними лопатями повітря, служить для провітрювання приміщення, а також використовується в ряді виробничих процесів. Витягли мене в синематограф, де дивився якусь скучну драму і вентилятор дув мені в рот (Коцюб., III, 1956, 418); Вентилятор висів на стіні.. і, незважаючи на нестерпну задуху, не працював (Вільде, Сестри.., 1958, 122); Вентилятор [молотарки комбайна], створюючи струмінь повітря, сприяє відокремленню зерна від соломи і полови (Зерн. комбайни, 1957, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 325.