ВЕЛЬМИШАНО́ВНИЙ, а, е. Гідний великої поваги (узвичаєна форма ввічливості при звертанні до когось або при згадуванні когось). З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Мирний, V, 1955, 398); Вельмишановний Якове Васильовичу! Я дуже радий, що Ви до мене обізвалися (Коцюб., ІII, 1956, 196); — З плином часу, вельмишановна Варвара Павлівно, питання закуски все частіше стає в центрі моєї уваги (Собко, Справа.., 1959, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 324.