ВЕЛИКОРО́СИ, ВЕЛИКОРУ́СИ, ів, мн. (одн. великоро́с, великору́с, а, ч.; великоро́ска, великору́ска, и, ж.). Те саме, що росія́ни. Великороси пропонують братерський союз усім народам.. (Ленін, 24, 1950, 315); Були навіть такі, що визнавали галичан за окрему "рутенську націю", окрему од українців і великоросів (Коцюб., III, 1956, 29); [Ізольда:] Я — великороска. Але ж тепер із гордістю скажу: люблю я вашу Україну, пісню, народ! (Тич., I, 1957, 315); Тут можна було побачить типи півночі з жовто-русявим волоссям на голові; можна було побачить.. сірі очі великорусів (Н.-Лев., І, 1956, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 320.