ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ, а, е, заст. Який належить до кола знатних панів. — Великоможний пане! Приходжу до тебе не з власної волі (Фр., IV, 1950, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 320.

Великоможний, а, е. Вельможный, знатный. Простих і великоможних смерть не минає.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 132.