ВЕЛЕРЕЧИ́ВІСТЬ, вості, ж., заст., ірон. Властивість за знач. велеречи́вий. Секретар консисторії приховує жало своєї душі.. церковною велеречивістю (Стельмах, Хліб.., 1959, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 317.