ВЕЛЕЛЮ́ДДЯ, я, с. Скупчення великої кількості людей. — Як-то нема? — заремствували, загомоніли на велелюдді селяни (Стельмах, Хліб.., 1959, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 317.