ВДІ́ВСТВО (УДІ́ВСТВО́), вді́вства́ (уді́вства́), с. Нешлюбний стан чоловіка або жінки після смерті одного з подружжя. Дивлюсь туди [в батьківське подвір’я] та дітство [дитинство] й дівування своє розкішне, і заміжжя щасливе, і вдівство гірке — все мов по писаному вичитую (Вовчок, I, 1955, 7); Кривоніс про своє вдівство не сказав Ярині (Панч, Гомон. Україна, 1954, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 311.