ВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро. Не раз із вдячністю згадував [Семен] Романа, що не тільки допоміг купити грунт, але й на весілля позичив тридцять карбованців (Коцюб., І, 1955, 109); — Ніколи не зітруться в пам’яті нашого народу найглибша повага й безмежна вдячність тим, хто приніс у жертву свою кров і життя (Рильський, III, 1956, 56); Наталя з глибокою вдячністю слухала цю пораду (Донч., Шахта.., 1949, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 314.