ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), присл. У достатній мірі, в необхідній кількості. Удосталь задовольнятимуться потреби всіх верств населення у високоякісних товарах широкого споживання (Програма КПРС, 1961, 81); Жирна баранина парувала поруч на дошці, а Горпина різала її, доглядаючи, щоб усім було вдосталь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140); // ірон. Дуже багато. В неблизьку пустилися [гості] путь і, вдосталь наковтавшись степової порохняви, витираються тепер хусточками (Гончар, Таврія.., 1957, 643).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 313.