ВДИ́ХУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до вди́хувати. Людина вбирає з вдихуваного нею повітря кисень і виділяє назовні вуглекислоту (Шк. гігієна, 1954, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 311.