ВДИХ, у, ч. Кожне окреме втягування повітря в легені при диханні; протилежне видих. Вимірювання обводу грудної клітки треба провадити при опущених руках, у стані спокійного дихання, вдиху і видиху (Шк. гігієна, 1954, 45); Тарас на своєму балконі займався фізкультурою. Він робив глибокі вдихи і видихи (Трубл., III, 1956, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 311.