ВДЕВ’Я́ТЕ (УДЕВ’Я́ТЕ), присл. У дев’ятий раз. Горбань теж поспішає за ними. — Нічого, — каже він, — це вже вдев’яте за історію Франції вороги вторгаються в Париж, Францію можна стиснути, здавити, але задушити — ніколи! (Ів., Таємниця, 1959, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 310.