ВДВАДЦЯ́ТЕ (УДВАДЦЯ́ТЕ), присл. У двадцятий раз. — Може, ви, бабусю, знаєте, де живе Покуть? — спитав він чи не вдвадцяте (Панч, Гомон. Україна, 1954, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 310.