ВДАЛЕЧИНІ́ (УДАЛЕЧИНІ́), присл. Те саме, що вдалині́. А там, де межі голодностепські губилися вдалечині, тільки марево починало загравати з сонцем (Ле, Міжгір’я, 1953, 279); Рвонув гудок паровоза, весело розкотився німими полями, віддався луною десь ген-ген удалечині (Крот., Сини.., 1948, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 309.