ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВГРИ́ЗТИСЯ (УГРИ́ЗТИСЯ), зу́ся, зе́шся, док. 1. В’їдатися, заглиблюватися зубами в що-небудь. Гусениці вгризаються відразу всередину плода і протягом усього життя в другий плід не переходять (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 364); Я коли погляну на відсічений свій хвіст, то отруйним зубом в тебе вгризся б, так лютує злість (Фр., XI, 1952, 226); І зуби вгризлись глибоко В ту грушу, по якій бджола Отак лукаво підповзла (Рильський, Поеми, 1957, 154).

2. перен. Встромлюючись, заганяючись гострим кінцем, поступово проникати в глиб чогось; заглиблюватися. Відточені леза сокир з усього розмаху вгризалися в стрункі й високі стовбури ялин (Шиян, Гроза.., 1956, 573); А на майдані вгризалися в чорноземлю заступи (Тулуб, Людолови, II, 1957, 199); Прийдуть землекопи засмаглі, вгризеться в граніт екскаватор (Шпорта, Вибр., 1958, 57).

3. перен. Поступово проникаючи в що-небудь, міцно закріплятися. Целя.. силувалася прогнати від себе ті жахом проймаючі картини, що вгризлися в її мозок (Фр., II, 1950, 318); [Анна:] Хто самохіть їх [громадські пута] прийме хоч на мить, тому навік вони вгризуться в душу (Л. Укр., III, 1952, 408); Івашкін і його герої вгризалися все далі й далі в центр Берліна (Дмит., Наречена, 1959, 120); // Вивчати, засвоювати. Нелегко давалася хлопцям наука.. Вгризалися в абетку все глибше (Гончар, Таврія.., 1957, 627).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 308.