ВГО́РУ (УГО́РУ), присл. 1. За напрямком догори; протилежне вниз. Защебетав жайворонок, Угору летючи (Шевч., І, 1951, 6); Місяць піднявся вгору і сипнув промінням на море (Н.-Лев., II, 1956, 228); // За напрямком до верхньої частини чогось, у верхню частину чого-небудь. Хміль, березка чіплялись за його [бузку] тонкі гілки, лізли угору, спускалися униз, уростали у землю і знову піднімалися (Мирний, IV, 1955, 16); В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах (Коцюб., II, 1955, 329); Пішли угору стежкою крутою (Гонч., Вибр., 1959, 129); На гору — все вгору та вгору — в’юниться дорога (Смолич, II, 1958, 15); // Назовні внутрішнім боком; навиворіт. Он ще кожушина вовною вгору, мов вівця, простяглася (Мирний, IV, 1955, 297).

Ру́ки вго́ру! див. рука́.

2. перен. До вищого ступеня, рівня (розвитку, стану і т. ін.). Книжки, розумова розмова з молодим товариством піднімала його вгору (Мирний, III, 1954, 186); Промисловість СРСР планомірно і неухильно підноситься вгору (Наука.., 2, 1959, 5); Орали ми, кували, сіяли, стругали — Ми не село — життя угору підіймали (Стельмах, Жито.., 1954, 86).

Здійма́тися (підно́ситися і т. ін.) вго́ру — звучати вище, голосніше, проникливіше (про звуки, пісню, голос і т. ін.). Я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується могутнім грюкотом і гине (Коцюб., І, 1955, 178); З кожним словом Ромків голос міцнів, підносився вгору, дзвенів високими нотами (Донч., І, 1956, 66).

◊ Іти́ (піти́ і т. ін.) вго́ру: а) рости, виростати. Жито в полі знялося руном і пішло вгору (Н.-Лев., II, 1956, 255); Та ось дубки глибоко пустили коріння, пішли вгору (Жур., Звич. турботи, 1960, 10); б) підніматися на вищий рівень, займати вище становище в суспільстві. Пішов Лошаков угору. Панюга панюгою, з губернатором за панібрата (Мирний, III, 1954, 283); в) підвищуватися в ціні; дорожчати. Віск земний не мав конкуренції.. Віск пішов угору (Фр., VIII, 1952, 407).

3. За напрямком до верхів’я, до початку річки, проти течії річки. І поплив пароплав угору Дніпром (Головко, II, 1957, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 308.