ВВІТКНУ́ТИЙ (УВІТКНУ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ввіткну́ти. Оддалік на пустирищі самотньо догоряє наспіх ввіткнутий у сніг смолоскип (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 304.