ВВО́ЗИТИ (УВО́ЗИТИ), вво́жу, вво́зиш, недок., ВВЕЗТИ́ (УВЕЗТИ́), ввезу́, ввезе́ш; мин. ч. ввіз, ввезла́, ло́; док.; наказ, сп. ввозь; перех. Везучи, доставляти кудись, в межі чого-небудь. Не то кінь, що в болото увезе, а то, що з болота вивезе (Номис, 1864, № 7225); // Доставляти товари з інших країн; імпортувати. Росія ввозила колись вугілля, бо видобуток його в країні становив до революції приблизно п’яту частину вугілля, що його видобуває тепер сама лише Україна (Рад. Укр., 25. VIII 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 305.