ВАШЕ́ЦЬКИЙ, ВАШЕ́СЬКИЙ, а, е, заст. Гідний поваги; шановний. А я роду не такого, щоб любила ледачого; а я роду вашецького, —люблю сина отецького (Сл. Гр.); // ірон. Гордовитий, пихатий. Вашеський панич (що на вашець гне — гордовитенький) (Номис, 1864, № 2530).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 299.

Вашецький и вашеський, а, е. Уважаемый. А я роду не такого, щоб любила ледачого; а я роду вашецького, — люблю сина отецького. Грин. ІІІ. 289. Иногда употр. въ ироническомъ смыслѣ въ значеніи: нѣсколько гордый, спѣсивый. Вашеський панич (що на вашець гне, гордовитенький). Ном. № 2530.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 129.