ВАХЛА́К, а́, ч., зневажл. Те саме, що вахла́й. І тугодум він, і вахлак. Кебети теж у нього мало (Воскр., Подивись.., 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 298.