ВА́ТЯНИК, а, ч. Те саме, що ва́тник. Двері прочинилися, і Арсен Загорний, величезний і темний у своєму ватянику і високих чоботях, став на порозі (Собко, Нам спокій.., 1959, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 298.