ВАТАЖКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути ватажком, керувати ватагою. — А що, боярине, — крикнув Максим, — ..Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі смілі, мов барани? (Фр., VI, 1951, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 297.

Ватажкувати, ку́ю, єш, гл. Быть предводителемъ, атаманомъ, старшимъ. Желех. См. Ватажити.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 129.