ВА́ТА, и, ж. Пухната маса з бавовни, шерсті й інших волокнистих речовин. Надя пішла сховала черепки у свій туалетний столик, ще й старанно загорнула їх у вату (Л. Укр., III, 1952, 485); Не поспішаючи, Лякін дістав із шафки йод, марлю, вату (Шиян, Гроза.., 1956, 276); * У порівн. Сніг пухнатий, Наче вата, Жаль по ньому і ступати — Білий, чистий сніг (Бойко, Ростіть.., 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 296.