ВАРІАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до варіа́ція. Варіаційна і підголоскова поліфонічна природа народної музики випливають з імпровізаційного характеру народного хорового виконання (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 145); Вже з кінця XVI ст. варіаційна форма панує в інструментальній музиці (Укр. муз. спадщ., 1940, 23).

∆ Варіаці́йна стати́стика, спец. — розділ статистики, в якому застосовується математичний аналіз для вивчення суспільних і природних явищ; Варіаці́йне чи́слення, мат. — один з важливих розділів математичного аналізу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 293.