ВА́РКО, присудк. сл., розм. Жарко, душно. Надворі було парко, варко, — дихати нічим (Мирний, І, 1954, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 293.