ВАРИ́ВОДА, и, ч. і ж. Вередлива людина, яка змучує інших своїми причіпками, незадоволенням з будь-чого і т. ін. — Це ж не чоловік, а варивода, нудьга і печаль (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 292.

Варивода, ди, об. Капризный человѣкъ, принуждающій дѣлать что либо совершенно ненужное и притомъ постоянно придирающійся. См. Варити воду. Не чоловік, а варивода. Ком. ІІ. № 692.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 126.