ВАРЕНУ́ХА, и, ж. Горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами. Як випили варенухи, то й загули, як мухи (Номис, 1864, № 11635); І щедро платили кобзарям за ці пісні старшини, годували, поїли міцною горілкою, старим медом і варенухою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63); На порізаному і подовбаному столярському столі стоїть страва, самогон і темна варенуха (Стельмах, II, 1962, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 292.

Варенуха, хи, ж. Водка, сваренная съ медомъ, плодами и пряностями. Чуб. VII. 447. Як випили варенухи, то й загули як мухи. Ном. № 11635. А послі танців варенухи по филижанці піднесли. Котл. Ен. I. 20. Ум. Варенушка, варенушечка. МУЕ. ІІІ. 183.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 126.

варену́ха — старовинний різно­вид горілки, виготовленої з медом, овочами та корінням (корицею, імбиром тощо). Як випили варенухи, то й загуляли, як мухи (М. Но­мис); А послі танців варенухи По філіжанці піднесли (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 64.