ВАРЕ́НИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до варе́ник. І ласощі все тільки їли, Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі (Котл., І, 1952, 149); — Ану, — озвавсь Дем’ян, — потіш мене, мій друже! Ось глянь — вареничок бокастенький який (Гл., Вибр., 1957, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 291.