варе́ники (одн. варе́ник) — у тра­диційній українській кухні — невеликі варені вироби, зліплені з прісного тіста й начинені сиром, ягодами, маком, капустою, кар­топлею, пшоняною та гречаною кашею, борошном; начинка могла бути пісною або скоромною; у по­всякденному меню селянина не­часта їжа, натомість страва була окрасою недільного або святково­го столу; вживалася під час урочистих трапез на весіллі (додавали їх також у коровай), хрестинах, по­минках, на гостинах, присвячених храмовим святам, на толоках і об­жинках; як і млинці, святкова страва на Масницю; у народі ви­ступають символом заможного щасливого життя. Були на Масни­цю вареники, та в піст на вербу повтікали (приказка); Почекайте, вареники, прийде на вас Масниця (приповідка); Сметаною вареників не зіпсуєш (приказка); фразео­логізм : як варе́ник у ма́слі (у смета́ні) — про людину, яка живе у ве­ликих достатках; див. ще Варва́ри [Свято́ї] день 1. Плаває, як вареник у маслі (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 64.